.
Удосконалення техніки вирощування нектароносів
В статті розглядаються питання вирощування нектароносів, а саме необхідність вдосконалення техніки вирощування нектароносів, сортового та видового складу нектароносів та вирощування нектароносів на зайнятих парах.
Вдосконалення агротехніки вирощування нектароносів.
Поверхневий обробіток грунту, забезпечення належного мінерального живлення за рахунок внесення добрив, впровадження широкорядних посівів, зокрема, гречки та фацелії (ширина міжрядь - 45,5 см). При цьому покращуються умови фотосинтезу, зростає нектаропродуктивність (є можливість виконувати міжрядний обробіток посівів). Так, за даними А.Н. Бурмістрова (1975), нектароноси виділяють більше нектару при внесенні азотних добрив на 18%, фосфорних -55, калійних - 50, повних міндобрив - на 64%, ніж на неудобрених ділянках.
За даними В.Г. Копелькієвського (1967), гречка при широкорядному посіві виділяє в 2-3 рази більше нектару, ніж при вузькорядному. За можливості та за потреби застосовують систему зрошення посівів нектароносів.
Вдосконалення сортового та видового складу нектароносів
Для поліпшення кормової бази для бджіл дуже важливо використовувати високопродуктивні сорти нектароносів, що дає змогу підвищити їх нектаропродуктивність на 25-30%.
Показовим і цінним в цьому відношенні є сорт фацелії пижмолистої «Аліна», виведеного Національним науковим центром «Інститут бджільництва ім. П.І. Прокоповича» НААНУ, який є закладом-оригінатором виведеного сорту і щорічно займається підтримуючою селекцією.
Вегетаційний період фацелії сорту «Аліна» - 90-110 днів, зацвітає після посіву через 35-40 діб, тривалість цвітіння - 40-45 діб. Культура холодо- і морозостійка, сходи витримують приморозки до -9°С. Цукропродуктивність сорту - до 1 тис. кг/га, біологічний запас квіткового пилку становить 522 кг.
Найбільший ефект одержують при комплексному використанні фацелії. Зокрема, її доцільно вирощувати як складову сумішей з викою, горохом, гірчицею та ін. До речі, рослина фацелія не піддається ніяким захворюванням і захищає посіви гороху від шкідника зернівки-брухуса. При вирощуванні фацелії в складі сумішей (по 3-4 кг/га) покращується нектароносна база, уникають скорочення площ основних сільськогосподарських культур, а при використанні як сидеральної культури збагачує сидеральне поле на 405 ц/га (врожай зеленої маси).
Фацелія сорту «Аліна» добре реагує на мінеральні добрива – до 80 кг Р2О5; 50 кг К2О на один гектар. Кращим с широкорядний посів (міжряддя - 44,5 см) з нормою висіву насіння 5-6 кг буряковою сівалкою на глибину 2-3 см. Рівномірного посіву досягають, добре вирівнюючи поле, використовуючи як баласт суху тирсу, гранульований суперфосфат тощо.
При створенні квітково-нектарного конвеєра практикують висівання фацелії в кілька термінів: підзимовий (кінець листопада), ранньовесняний (кінець березня - початок квітня), літній через кожні 2-3 тижні, останній пізньолітній – перша декада липня. Міжряддя обробляють двічі культиваторами, на насіння фацелію збирають прямим комбайнуванням чи роздільним способом, коли зріле насіння на 2/3 довжини завитка суцвіття стає бурим. Насіння своєчасно очищують та просушують, запобігаючи зігріванню вороха.
Зауважу, що за рівнем цукропродуктивності фацелія сорту «Аліна» на 22% перевищує сорти російської селекції. Отже, фацелія пижмолиста має бути обов'язковим компонентом змішаних посівів.
При вирощуванні фацелії на зерно в чистому посіві практикують підкошування у фазі бутонізації (врожайність зерна сорту «Аліна» становить 5,4 ц/га).
Вдосконалення видового складу нектароносів залежно від регіонів слід проводити за рахунок таких нектароносів, як фацелія пижмолиста, буркун білий однорічний, буркун дворічний, конюшина гібридна повзуча (біла), вайда фарбувальна, змієголовник молдавський, коріандр, ріпак, віка озима, синяк, крутай, еспарцет тощо.
Вирощування нектароносів на зайнятих парах
Важливим напрямом розширення та зміцнення кормової бази для бджіл є вирощування нектароносів на зайнятих парах. Цей прийом ефективний в зоні Лісостепу та Полісся. Пари, як правило, засівають такими культурами, як гречка, гірчиця, фацелія, серадела, різні бобово-злаково-фацелієві суміші. При цьому культури, як правило, приорюють (сидерати) за два тижні до посіву на площах зайнятого пару озимих культур. До цього часу у рослин-нектароносів, як правило, вже проходить період першої половини цвітіння, найбільш продуктивний по нектаровиділенню. Приорані ж рештки (ще не з огрубілими стеблами) розкладаючись, добре «працюють» на майбутній урожай озимих культур.
У різних регіонах залежно від грунтово-кліматичних умов агрослужба господарств з метою зміцнення кормової бази для бджіл у сівозмінах може запропонувати й інші варіанти введення нектароносів у сівозміни.
Потужним джерелом, що забезпечує вироблення нектару є посіви нектароносів у міжряддях молодих садів (гречка, фацелія, гірчиця, серадела, чина та ін.).
Г.М. ПРИЙМАК, старший науковий співробітник
ННЦ «Інститут бджільництва ім. П.І. Прокоповича»
За матеріалами журналу Пасіка